Що день — все глибшає свідомість,
Все ширший розмах у думок, –
Та пристрасть тихшає… Натомість
Передосінній холодок
Чуття голубить…
Дивно чути,
Як відміняєшся ти сам,
Вотще силкуючись збагнути,
Де грань тим змінам і часам,
Що в них ті зміни!
Дико знати,
Що, й прохолонувши, чуття
В тобі залишать біль утрати –
Потребу прагнути життя!
Філософський автоаналіз внутрішньої трансформації: поглиблення свідомості, втихомирення пристрастей і лагідний передосінній холодок душі.
Твір підсумовує переломний етап духовної біографії поета на шляху від експресіоністичного бунту до неокласичного споглядання.
Плужник уважно фіксує, як вік і хвороба змінюють оптику сприйняття навколишнього світу.
Чотиристопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Бездоганно вивірений синтаксис, гармонія ритмічних періодів.
Лексика поєднує психологічні терміни з тонкою пейзажною метафорикою.
Поглиблення свідомості супроводжується спадом тілесних пристрастей: на зміну вогню приходить «передосінній холодок», який не вбиває, а очищує чуття.
Неможливість раціонально осягнути таємницю внутрішньої переміни людини спонукає автора до смиренного захоплення мудрістю невидимих життєвих законів.
Теми: глибина свідомості · згасання пристрастей · передосінній холодок · внутрішня еволюція · самопізнання