За О. Блоком
І знов, сяйнувши з вінець винних,
Ти пропекла мене наскрізь
Дитинним зламом вуст невинних
У водограї чорних кіс.
Я поринаю в темні трунки
І знову п’ю з твоїх очей
Забуті сни про поцілунки,
Про білі віхоли ночей.
І ти смієшся переливне,
І грає чаша золота.
І стан твій в хутрах соболиних
Блакитний вітер огорта.
І як, вдихаючи ці трунки,
Себе не бачити в вінці,
Як не згадать твої цілунки
На критім зорями лиці?
Глибоке ретроспективне осмислення життєвого шляху та незгасного почуття, яке витримало перевірку роками, розлуками і життєвими катастрофами.
Збірка «Любов сестро моя» (1982). Поезія підсумкового характеру, написана в період, коли автор оглядається на драматичні десятиліття власної біографії (зокрема службу в авіації, важку працю кочегара в роки опали, наукові тріумфи).
Твір віддзеркалює долю цілого покоління шістдесятників, чиї особисті почуття пройшли крізь горнило історичних катаклізмів і політичного тиску.
П'ятистопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Неспішна, урочисто-елегійна хода вірша передає масштаб подоланого життєвого часу.
Анафоричні повтори прийменника («Через роки, через провалля літ...») задають ритм невпинного долання життєвих прірв.
Образ часу як провалля й безодні підкреслює драматизм пройденого шляху. Проте крізь усі життєві шторми поет проніс непорушним почуття духовної спорідненості з коханою.
Мозолевський розкриває феномен любові-пам'яті: з роками пристрасть не зникає, а набуває глибини мудрості, звільняючись від випадкового й дрібного шуму буденності.
Фінал утверджує перемогу людської вірності над всепоглинаючим плином часу. Любов постає найміцнішим мостом над прірвою забуття, єдиною справжньою опорою людського буття.
Теми: перевірка часом · вірність · духовна пам'ять · доля · життєві підсумки