Як чернець без покути,
Я не можу без Вас.
Ви — Бермудський трикутник,
Де зникав я не раз.
Коли Ви говорили
Щось таке неземне,
Зупинявся годинник —
Й не ставало мене.
Я щоразу відроджувавсь,
Як з непам’яті вірш.
Зарікався й погрожував:
“Не піймаєте більш!”
Тільки знаю: прикутий.
Шлях мій Вас не мине.
Ваш Бермудський трикутник
Знов поглине мене.
Витончена іронічна сповідь про фатальну владу жіночої чарівності, уподібненої до загадкового Бермудського трикутника.
У 1970-х роках феномен Бермудського трикутника був надзвичайно популярною темою у світовій періодиці та науково-популярній літературі.
Мозолевський дотепно використав цей актуальний образ доби для створення оригінальної любовної метафори.
Тристопний анапест і ямб із перехресним римуванням. Грайлива салонна інтонація розмовного ліричного романсу.
Сюжет будується на парадоксі: герой щоразу клянеться звільнитися від примарних пут, але неминуче знову гине в полоні очей коханої.
Кохана постає аномальною зоною буття, де зупиняється стрілка годинника й розчиняється простір, змушуючи героя втрачати відчуття реальності.
Відродження героя після кожного зникнення «як з непам'яті вірш» поєднує любовну пристрасть із таїнством поетичного натхнення.
Легкий гумор приховує глибоке визнання непереможності кохання, перед яким безсилі раціональні застереження розуму.
Теми: Бермудський трикутник · любовна іронія · пристрасть · зупинка часу · гра почуттів