Напруга
Борис Мозолевський
Інженерові-енергетику М. Медвєдєву
Прокидайся, інженере,
Ковдру сну під ноги вергай!
Морок ночі розженемо
Мегаватами енергій.
Умиваються квартали.
Б’є у дзвони неба вежа.
В сто напруг понад світами
Стугонить твоя мережа.
Так десь, може, і впадемо
(Що життя на плин не спише?)
Де вже вічного Едему? —
Ласки тихої не спивши!
Чи збагнути зубоскалам,
Як боліло нам коріння,
Як свої шляхи шукали
На дорогах покоління?
По густих здвижанських луках
Сонце котиться до пруга.
Й крадькома, немов гадюка,
Підповза до серця туга.
Перша туга тужить чорно,
Друга туга тужить біло.
Як любилось неповторно!
Скільки мрій степами збігло!
А стовпи поважно й гордо
Йдуть в світи через просіку.
Не дротами вже, а горлом
Стугонить напруга віку!
Спалахнемо наостанку —
Похитнеться неба вежа!
Проспіває на світанку
Гімн життю твоя мережа.
Про вірш
Поетична ода праці енергетиків, де напруга високовольтних ліній передає шалений ритм ХХ століття та драматичну долю покоління будівничих.
Історія
Вірш має присвяту «Інженерові-енергетику М. Медвєдєву» та створений у 1970-ті роки під час масштабного будівництва енергетичної інфраструктури України (зокрема ліній електропередач через річки Здвиж, Дніпро).
Мозолевський бачив у праці інженерів та робітників не просто технічний процес, а метафізичне подолання темряви силами людського розуму й волі.
Форма
Чотиристопний хорей із перехресним римуванням. Експресивна звукова фактура з алітераціями вибухових приголосних передає електричне гудіння дротів («стугонить твоя мережа»).
Побудований на поєднанні урбаністично-технічного гімну з глибокими філософсько-елегійними роздумами.
Як читати
Розгін нічного мороку мегаватами енергії постає як битва світла з пітьмою: небо стає дзвоном, а високовольтна мережа співає світанковий гімн життю над умитими кварталами.
Посеред індустріального гуркоту несподівано зринає мотив екзистенційного болю: пошук власних шляхів поколінням, чорна й біла туга, що підповзає до серця біля річки Здвиж, неможливість спокійного «Едему».
Кульмінацією стає образ стовпів, що крокують просіками: це вже не просто проводи, а саме горло покоління, крізь яке стугонить гранична напруга віку заради майбутнього спалаху світла.
Теми: праця енергетиків · напруга віку · подолання мороку світлом · драма покоління будівничих · береги річки Здвиж