Під небом Івана Піддубного
Борис Мозолевський
Коли повз могилу Піддубного
Ми свій карбували крок,
Чи відали ми, чи думали,
Що друг наш сягне зірок?
Що я ще відкрию завтра
Свій берег у скіфській млі?
Що ти зазирнеш у надра
Трьох континентів Землі?
А шлях наш лежав не просто —
Які ми долали вали!
Ми вийшли не вельми зростом,
Бо надто багато несли.
Та наші діяння і думи
Такий обійняли зміст,
Що всі ми сьогодні — Піддубні,
Бо кожен до себе доріс.
І ти, наш малий партизане,
Що в сім уже бачив смерть,—
Ти врівень із ним так само,
А може, і вищий на чверть.
Нам зовсім гіпербол не треба,
І наше безсмертя — не сни:
Дивися — чубами у небо
Вже наші вростають сини.
Про вірш
Філософсько-історична ода про незламність українського духу від богатиря Івана Піддубного до підкорювачів космосу й відкривачів скіфських таємниць.
Історія
Написаний після грандіозного археологічного тріумфу 1971 року (розкопки Товстої Могили та знайдення Скіфської пекторалі), вірш відсилає до юнацьких років Мозолевського в Єйську на Кубані, де похований легендарний український богатир-борець Іван Піддубний.
Поет згадує юнацькі роки навчання в Єйському військово-морському авіаційному училищі разом із майбутніми космонавтами (зокрема Георгієм Шоніним), пов'язуючи богатирську традицію з подвигами нового покоління.
Форма
Чотиристопний і тристопний анапест із перехресним римуванням. Карбований крок, що імітує курсантський марш повз могилу богатиря.
Масштабна просторово-часова композиція, що об'єднує глибини скіфських курганів, земні континенти й космічні висоти.
Як читати
Маршируючи юнаками повз могилу Піддубного, майбутні льотчики не знали, які дивовижні шляхи приготувала їм доля: один сягне зірок у космічному кораблі, інший відкриє золотий скіфський берег крізь тисячолітню пітьму курганів.
Мозолевський осмислює драматичну долю повоєнного покоління дітей війни: вони були малими на зріст через недоїдання, але несли на плечах колосальний тягар відбудови й пам'яті, що виростило їх у справжніх велетнів духу.
Висновок стверджує генетичну неперервність української величі: кожен із побратимів доріс до міри Піддубного, а нові сини вже чубами вростають у небо, несучи безсмертя роду.
Теми: богатир Іван Піддубний · відкриття скіфського золота · підкорення космосу · покоління дітей війни · богатирська спадкоємність