Пісня вічної дороги
Борис Мозолевський
Чингізові Айтматову
Літній день починається щебетом.
Тануть в білім серпанку горби.
Щоб у мандрах далеких не щезнути,
Виріж костур собі із верби.
І коли просвистить під тобою
Та безжальна остання коса,
Ти над світом зведешся вербою
І вростеш в молоді небеса.
Гожі зорі тобі з високості
Заплітатимуть в листя свій спів.
Будуть птиці до тебе у гості
Прилітати із рідних степів.
І, згадавши у видиві тому
Стріхи рідної сивий комиш,
Ти поклонишся отчому дому
І хорально в світи просурмиш.
І, в шуканнях долаючи простір,
В холодку твоїм витерши піт,
Хтось із тебе вже виріже костур
І піде в нерозгаданий світ.
Хай горить йому в дальній дорозі
Неповторна зоря голуба.
Хай над ним при останнім порозі
Окрай шляху зведеться верба.
Хай всміхнеться душі його добрій
Те, що нам не давалось обом…
А дорога снується за обрій
І зникає за третім горбом.
Про вірш
Масштабний степовий епос про нескінченність шляху, зв'язок поколінь і пам'ять предків, присвячений Чингізові Айтматову.
Історія
Присвята видатному киргизькому письменнику Чингізові Айтматову пов'язана з романом «І понад вік триває день» (1980), де порушено проблему манкуртизму та кладовища Ана-Бейїт.
Для Мозолевського, дослідника євразійського степу, айтматовські образи перегукувалися з боротьбою за збереження українських скіфських курганів.
Форма
Чотиристопний амфібрахій із перехресним римуванням. Величний епічний речитатив, що нагадує протяжну пісню степового візника чи кочовика.
Широкий просторовий розмах: від старого степового колодязя до безкрайнього зоряного чумацького шляху.
Як читати
Літній день, що починається біля колодязя і впадає у Вічну Дорогу, символізує життя людини як нескінченний пошук істини.
Дорога стає живою сутністю, яка ввібрала піт воїнів, сльози бранців і пісні митців, з'єднуючи кочові простори Сходу з прадавньою Україною.
Твір постає братерським діалогом двох видатних майстрів про священний обов'язок берегти історичну пам'ять від руйнівного забуття.
Теми: Чингіз Айтматов · вічна дорога · степовий епос · історична пам'ять · мандри