Ще б книгу книг створити у безсонні…
Борис Мозолевський
Ще б книгу книг створити у безсонні,
Іще б одну відкрити пектораль.
А та, що ходить з гострою косою,
Колись прийде і скаже: “Помирай”.
І все. І край. Нічим,не ублагати.
Не знайдеш для амністії підстав.
Не скажеш, що не встиг ще докохати,
Не все повідав і не все зверстав.
На все був час. На все була година.
Сам не зумів прожити до ладу.
Сам і плати. А смерть сліпа — не винна.
“Збирайся”.— І зберуся. І піду.
На ріднім небі відсвічусь болідом,
Забуду всі образи і жалі.
Але за все, що в цьому світі звідав,
Скажу спасибі мамі і землі,
Коханій — за вуста її і руки,
Товаришу — за слово і плече.
Ріллі — за хліб, поезії — за муки,
А часові за те, що він тече.
Про вірш
Вершинний поетичний заповіт і гімн вдячності життю, створений перед лицем неминучого відходу у вічність.
Історія
Один із найвідоміших фінальних віршів Мозолевського, написаний під час важкої невиліковної хвороби. Вчений і поет свідомо підбивав підсумок свого земного шляху.
Твір став духовною візитівкою автора, символом його наукового служіння рідній землі та високої поетичної мудрості.
Форма
П'ятистопний ямб із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Карбований, мужній і спокійний ритм лицарського прощання зі світом.
Композиція веде від усвідомлення неминучості смерті до всеосяжного гімну подяки за кожен дарований день.
Як читати
Прагнення створити «книгу книг» і «відкрити ще одну пектораль» утілює незгасний вогонь справжнього творця, який до останнього подиху прагне нових вершин.
Герой відкидає нарікання, гідно приймаючи вирок долі: «На все був час. На все була година. Сам не зумів прожити до ладу. Сам і плати. А смерть сліпа — не винна».
Фінал звучить величною молитвою подяки: мамі, землі, коханій, товаришеві, хлібній ріллі, поетичним мукам і невпинному плину часу.
Теми: підсумок життя · Золота пектораль · вдячність буттю · мужність перед смертю · поетичний заповіт