От і літо пройшло,
Відгуло, відпалало.
Тихо світиться тло,
Тільки цього замало.
Все, що збутись могло,
Наче лист п’ятипалий,
Мені в руки лягло.
Тільки цього замало.
Задаремно ні зло,
Ні добро не пропало.
Все так світло цвіло!
Тільки цього замало.
Не ховавсь під крило,
Та життя рятувало.
Мені дійсно везло.
Тільки цього замало.
Листя не обпекло.
І гілля не зламало.
День промитий, мов скло.
Тільки цього — замало.
Блискучий україномовний переспів знакового вірша Арсенія Тарковського про швидкоплинність літа й екзистенційну ненаситність душі.
Шедевр Арсенія Тарковського «Вот и лето прошло...» (1967) став знаковим для інтелектуального кола шістдесятників, особливо після фільму Андрія Тарковського «Сталкер».
Мозолевський майстерно переклав цей текст українською мовою, надавши йому особливої степової розспівності та глибокої екзистенційної сили.
Тристопний анапест із чоловічим римуванням і наскрізним рефреном: «Тільки цього замало».
Лапідарна строфіка увиразнює контраст між повнотою дарованого буття і внутрішньою тугою за недосяжним абсолютом.
Усе здійснене в житті — добро, зло, світло літа, п'ятипалий листок — лягло в людські руки як щедрий дар долі.
Проте рефрен «тільки цього замало» виражає невгамовну спрагу людського духу, який не може задовольнитися жодним земним виміром.
Переклад звучить із силою оригінального твору, засвідчуючи високу поетичну майстерність Мозолевського у передачі філософських півтонів.
Теми: Арсеній Тарковський · переклад · прощання з літом · цього замало · екзистенційний пошук