Земля Парфена Гречаного
Борис Мозолевський
М. Вінграновському
Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими,
Із-за того, що й на світі не було,
На світанку білі олені виходили,
Мовчки поглядали на село.
А в траві, в причаєних гніздечках,
Тихо посміхаючись собі,
Спали в жовтих цяточках яєчка,
Наче літнє небо, голубі.
Можна було спати коло тітки
Чи, легенько відштовхнувшись від землі,
Знятися собі та й полетіти
Понад всі тривоги і жалі.
Десь блукали степом сіроманці,
Цуценятко гавкало руде.
Білий хлопчик у блакитній майці
Ще й не знав, що голову складе…
Про вірш
Пронзливе послання до Миколи Вінграновського про трагедію юних підпільників «Партизанської іскри» на благословенній землі над Кодимою.
Історія
Вірш присвячено другові поета Миколі Вінграновському, який народився на Первомайщині біля річок Синюха, Південний Буг і Кодима. Парфен Гречаний (1924–1943) — ватажок молодіжної підпільної організації «Партизанська іскра» в с. Кримка, Герой Радянського Союзу (посмертно).
Мозолевський переживає трагедію юних земляків як священну жертву української молоді в боротьбі з нацизмом.
Форма
Чотиристопний анапест із перехресним римуванням. Співуча інтонація спогаду контрастує з трагічним переломом фіналу.
Географічний заспів («Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими») надає твору розмаху народного степового епосу.
Як читати
Білі олені на світанку та пташині гніздечка в траві створюють ідилічний образ первозданного раю дитинства на прибузькій землі.
Раптовий перехід до образу «білого хлопчика у блакитній майці», який ще не знає своєї неминучої загибелі в підпіллі, сповнює текст трагічним щемом.
Твір утверджує священний обов'язок пам'ятати юних лицарів, чия кров навічно освятила рідну степову землю.
Теми: Микола Вінграновський · Парфен Гречаний · Партизанська іскра · Миколаївщина · юні герої