За що тебе терпіти мушу?
Ти знов осяяна прийдеш,
І прикуєш до себе душу,
І в незбагненне поведеш.
І за вогонь тієї миті,
Пекельно-чорний той вогонь,
Забуду все на цьому світі,
Так підло зрадивши його.
І чим темніше божевілля,
Чим звабніш падати на дно,
Тим важче буде на похмілля
Себе зустріти.
Все одно
Чекаю зранку й ополудні
Тебе, підступну, як змію,
І за слова твої облудні
Безсмертну душу продаю.
Драматичний самоаналіз ліричного героя, захопленого фатальною спокусою краси та кохання. Пристрасть постає як демонічний вогонь, що підпорядковує волю і вимагає цілковитого зречення душевного спокою.
Поезія належить до доробку Бориса Мозолевського періоду збірок «Вересневий промінь» та «Червоне вітрило» (1976), що засвідчили його утвердження як самобутнього лірика шістдесятницької генерації. Відомий світові насамперед як видатний археолог і відкривач скіфської Золотої пекторалі (1971), Мозолевський водночас виявляв у віршах граничну психологічну загостреність почуттів.
У його інтимній ліриці органічно переплелися неоромантичний культ фатальної пристрасті, мотиви внутрішньої боротьби та гостре відчуття плати за кожну мить екстатичного щастя.
Твір написано класичним чотиристопним ямбом із чергуванням жіночих і чоловічих рим у формі чотиривіршів (перехресне римування AbAb).
Струнка строфічна дисципліна стримує бурхливу стихію емоційного вибуху. Експресивні анафори («І прикуєш...», «І за вогонь...», «І чим темніше...») створюють градаційне нагнітання напруги.
Поезія розгортається як внутрішній монолог-докір, звернений до коханої жінки або до самої персоніфікованої пристрасті. Кохання тут постає не як лагідний затишок, а як пекельно-чорний вогонь, що спалює всі раціональні опертя людського розуму.
Фаустівський мотив продажу безсмертної душі за мить ілюзорного щастя підкреслює трагічну амбівалентність переживання. Ліричний герой свідомий підступності облудних слів і неминучого похмілля каяття, проте добровільно обирає падіння у безодню почуття.
Фінал вірша утверджує парадокс людської природи: нездоланний потяг до краси та пристрасті виявляється сильнішим за страх духовного суду й руйнації.
Теми: інтимна лірика · фатальна пристрасть · внутрішній конфлікт · спокуса і каяття · душевний неспокій