Михайло Петренко

Про автора

Михайло Петренко (1817–1862) — поет харківської романтичної школи, автор легендарного шедевра «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю», що став народною піснею.

Народився в місті Слов'янськ на Донеччині в збіднілій дворянській родині. Навчався на юридичному факультеті Харківського університету, де долучився до гуртка молодих харківських романтиків («Сніп», «Молодик»). Працював на судових і чиновницьких посадах у Харкові, Лебедині та Бахмуті, ведучи тихе й усамітнене життя.

Увійшов в історію літератури завдяки циклу віршів «Думи та співи», серед яких центральне місце посідає романс «Небо» («Дивлюсь я на небо…») та пісня «Цитьте, вітри, цитьте, буйні…». Його поезія сповнена космічної туги самотньої душі, яка прагне відірватися від земних страждань і злетіти у високе зоряне небо.

Вірш «Дивлюсь я на небо…» став одним із найвідоміших символів української меланхолії та духовного пориву до свободи в усьому світі — саме його виконав у космосі перший український космонавт Павло Попович.

Теми: дивлюсь я на небо · романтична туга · політ душі · самотність і зорі · харківський романтизм