Приплив
Володимир Свідзінський
Тихо плине місяць повний,
Осяваючи блакить.
Дивну власть, чудовну силу
Мертвий зір його таїть.
Наче чари невидимі
Ллються зверху на моря,
І бурхливо рвуться води
До безмовного царя.
Клекотять і плещуть хвилі
І з неоглядних далин
Буйно котять срібні гриви
До бережних стромовин.
Тяжко в камінь ударяють,
Рясно сиплють синій блиск,
Обливають білим шумом
Темних скель безладний тиск.
Та дарма. Не зворушити,
Не збудити їм мерця;
Безпричасні і холодні
Риси світлого лиця.
Так і я до тебе рвався,
Так і я тебе любив.
Ти дивилася як місяць,
Буйним морем я кипів.
Про вірш
Романтична мариністична мініатюра про містичну владу повного місяця над океаном, під чиїм мертвим зором бурхливі води котять срібні гребені хвиль.
Історія
Поезія входить до збірки «Ліричні поезії» (1922) і відображає зачудування Свідзінського космічними ритмами припливів та відпливів моря під дією місячної гравітації.
Твір перегукується з традиціями європейського романтизму (Колрідж, Байрон), де місяць постає безмовним царем водної стихії.
Форма
Чотиристопний хорей із пісенним чергуванням дактилічних і чоловічих рим; хвилеподібна наспівність.
Багатий звукопис клекоту хвиль та сріблястого блиску води через сполучення [р], [л], [с].
Як читати
Повний місяць постає парадоксальним володарем: його «мертвий зір» таїть у собі дивну владу й чарівну силу, здатною керувати живими океанами.
Бурхливий порив морських вод до безмовного царя є метафорою одвічного тяжіння хаотичної земної матерії до вищого холодного небесного начала.
Срібні гребені хвиль, що котяться з неоглядних далин, створюють величну панораму космічного дихання всесвіту, перед якою людина завмирає в німому благоговінні.
Теми: морський приплив · повний місяць · влада місяця · космічні ритми · мариністика · збірка Ліричні поезії