Михайль Семенко
Про автора
Михайль Семенко (1892–1937) — безстрашний лідер українського футуризму, творець журналу «Нова ґенерація», який спалив свій «Кобзар» заради модерну.
Семенко шокував консервативну публіку своїм маніфестом 1914 року: «Я палю свій Кобзар!», закликаючи українську культуру вирватися з хуторянської скорботи й крокувати в ногу з епохою аеропланів, радіо, хмарочосів і джазу.
Він винайшов жанр зоропоезії та «поезомалярства», писав вірші без великих літер, грав на скрипці й заснував провідні модерністські часописи «Фламінго» та «Нова ґенерація».
У жовтні 1937 року за сфабрикованими звинуваченнями був розстріляний чекістами в Биківнянському лісі під Києвом, але його футуристична енергія випередила свій час на століття вперед.
Теми: футуристичний вибух · динаміка міста · поезомалярство · руйнування стереотипів · швидкість і ритм епохи
- 1. V. 914-го
- Авіатор
- Альбатроси
- Аналоґія
- Аскольд
- Атавіза
- Бабусині іменини
- Бажання (“Мені багнесь заплющити очі…”)
- Бажання (“Чому не можна перевернути світ?..”)
- Беатриса
- Було біля моря весело
- Вагоновод
- Вечір з товстого скла...
- Вечірній пароход
- Вигнанець
- Випадкові погляди з сусідньої ложі...
- Висвічування
- Витиск
- Вогники по бухті скрізь
- Вона
- Вона приходила до мене...
- Відблиски
- Вітер
- Газетяр
- Геніальна поезійка
- Гнатові Михайличенку
- Голос мая
- Гора Жовтих Лілій
- Горизонт
- Грамофонний туш
- Далекий гудок
- Два ножі
- Двоногий звір
- Димар
- До побачення
- Дурненький зайчик
- Експресовітер
- Етюд
- Жалібну сукню
- Женщини
- Жертва вечірня
- Завтра
- Заклик
- Замір
- Запитання (“Чи чуєш ти мене…”)
- Запитання (“Я хтів би знать — що є життя?..”)
- Запрошення (“Ви знаєте?..”)
- Запрошення (“Я покажу вам безліч світів…”)
- Заснулість
- Зміями розкидається від заграви...
- Зорі реклам
- К другу-стихотворцу
- Кондуктор
- Королі
- Крейцер
- Куховарня
- Кіно
- Метелик
- Ми
- Минулися — як сон — дні...
- Момент
- Море
- Море моєї душі
- Моє кохання
- Моє піднесення
- Мрія
- Мій привіт
- Мій рейд у вічність — ІІ
- Міркування
- Місто (“Блимно і крапно…”)
- Місто (“Вдихаю я тонку отруту…”)
- Місто (“Осте сте…”)
- Місто над бухтою
- Міський сад
- На могилі Розалії
- На Росінанте
- Навздогін
- Натхнення
- Наша пляма
- Неврастенія
- Ніч прислухається до порожніх улиць...
- Обезженщенна пустеля
- Обожеволені коси
- Океан
- Осіння симфонія
- Осіннє
- Осінь між гір
- Павзи
- Парикмахер
- Патагонія
- Перепились
- По шляху суперечок
- Подорож
- Поезійка про себе
- Поезійка розчарування
- Поезії згуби
- Поет (“Я жду, коли надійде хвиля…”)
- Пожовклі зшитки
- Поклик віків
- Поле хвилями недозрілими...
- Прив'язаний до стовпа волею Леся Курбаса...
- Привітання
- Притиснутий
- Про себе
- Протока Берінга
- Підземна річенька
- П’єро кохає
- Репліка
- Русокосою оточила
- Рухи слів
- Річ
- Святий Метроном
- Село без місяця
- Серце в блуканні
- Смерть
- Сніг у саду
- Сніжинки
- Сон
- Сонцекров
- Сосни
- Спіраль аналогій
- Сьогодні
- Сірий вихор
- Тайфун
- Терен
- Трамп
- Туман випливав
- Тіні забуті
- У грека зачинено кафе...
- Уже весна, вони ще не наплакали...
- Улиця
- Улиці
- Умирає хлопчик
- Фальшивим тоном
- Фантазоцирк
- Хлопчик
- Цирк
- Чистильщик чобіт
- Шукачам щастя
- Я (“Я — жертва погасаючого світу…”)
- Я (“Як гарно почувати, що я — сильний…”)
- Я сам
- Я схопив віки за горло...
- Я умру
- Я іду
- Інтерференція
- “Крила білі, загострені льотно…”
- “Мені щось тоскно серце тисне…”
- “…про білі ночі…”